Підстави та порядок припинення трудового договору

Що потрібно знати про припинення трудового договору

Кожен працівник рано чи пізно стикається із завершенням трудових відносин. Це може статися за власним бажанням, за домовленістю з роботодавцем, у зв'язку із закінченням строкового договору або з інших підстав, передбачених законодавством. 

Хоча Кодекс законів про працю України не містить окремого визначення поняття «припинення трудового договору», з його змісту випливає, що це будь-яке законне завершення трудових відносин між працівником і роботодавцем. Основні підстави для цього визначені статтею 36 КЗпП України, а окремі спеціальні підстави містяться в інших статтях Кодексу.

На практиці люди часто вважають, що припинення трудового договору та звільнення — це одне й те саме. Насправді це не зовсім так.

Припинення трудового договору — це коли трудові відносини між працівником і роботодавцем закінчуються. Наприклад:

• працівник звільнився за власним бажанням;

• сторони домовилися припинити трудові відносини;

• закінчився строк дії трудового договору;

• працівника перевели до іншого роботодавця;

• настали інші підстави, передбачені законодавством.

Звільнення — це лише один зі способів припинення трудового договору. Цей термін використовується тоді, коли трудові відносини припиняються за ініціативою працівника або роботодавця.

Простіше кажучи, кожне звільнення є припиненням трудового договору, але не кожне припинення трудового договору є звільненням.

Саме від підстави припинення трудового договору залежить:

• чи потрібно працівникові відпрацьовувати певний строк;

• чи має він право на вихідну допомогу;

• коли роботодавець повинен провести остаточний розрахунок;

• чи можна оскаржити припинення трудових відносин у суді.

Основні підстави припинення трудового договору

Підстави, за яких можуть бути припинені трудові відносини між працівником і роботодавцем, визначені насамперед статтею 36 Кодексу законів про працю України. Водночас окремі випадки регулюються також статтями 38–41, 45 та іншими нормами КЗпП України.

Важливо розуміти, що роботодавець не може припинити трудовий договір лише тому, що так вирішив. Кожне звільнення або інший спосіб припинення трудових відносин повинні мати законну підставу та відбуватися з дотриманням встановленої процедури. 

Припинення трудового договору за угодою сторін

Однією з найбільш поширених і найменш конфліктних підстав є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

У цьому випадку і працівник, і роботодавець добровільно погоджуються припинити трудові відносини у визначений ними день. Закон не встановлює обов'язкового двотижневого строку попередження чи інших обмежень. Сторони самостійно визначають дату припинення трудового договору та оформлюють відповідні документи.

Наприклад, якщо працівник знайшов нову роботу і роботодавець не заперечує проти його звільнення вже наступного тижня, сторони можуть припинити трудовий договір за взаємною згодою без необхідності чекати два тижні.

Водночас варто пам'ятати, що після досягнення домовленості в односторонньому порядку відмовитися від неї значно складніше.

Закінчення строку трудового договору

Якщо працівник був прийнятий на роботу за строковим трудовим договором, після закінчення визначеного строку трудові відносини можуть бути припинені (пункт 2 стаття 36 КЗпП України). Саме по собі закінчення строку не завжди означає автоматичне звільнення. Якщо після спливу строку працівник продовжує працювати, а роботодавець не вимагає припинення трудових відносин, строковий трудовий договір, як правило, вважається таким, що продовжив свою дію на невизначений строк.

Звільнення за власним бажанням

Працівник має право самостійно припинити трудові відносини. Це право гарантоване статтею 43 Конституції України та деталізоване статтями 38 і 39 КЗпП України.

Загальне правило передбачає, що працівник письмово повідомляє роботодавця про звільнення не пізніше ніж за два тижні. Проте закон містить низку винятків, коли роботодавець зобов'язаний звільнити працівника у строк, зазначений у заяві. Наприклад, якщо працівник переїжджає, вступає до навчального закладу, не може продовжувати роботу за станом здоров'я або якщо роботодавець порушує вимоги трудового законодавства.

На практиці саме неправильне визначення дати звільнення або відмова роботодавця приймати заяву часто стають причиною трудових спорів.

Звільнення з ініціативи роботодавця

На відміну від звільнення за власним бажанням, роботодавець може припинити трудовий договір лише у випадках, прямо передбачених законом.

Основні підстави визначені статтями 40 та 41 КЗпП України. До них належать, зокрема:

• зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності або штату працівників;

• невідповідність працівника займаній посаді;

• систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин;

• прогул;

• поява на роботі у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

• інші випадки, передбачені законодавством.

Водночас навіть наявність законної підстави ще не означає, що роботодавець може одразу звільнити працівника. Він повинен дотриматися всієї процедури, передбаченої КЗпП України: належним чином оформити документи та дотриматися гарантій працівника. Саме через порушення процедури значна кількість наказів про звільнення надалі визнається судами незаконною.

Якщо вас звільнили з ініціативи роботодавця і ви сумніваєтеся у законності такого рішення, не поспішайте погоджуватися з ним. Фахівці адвокатського бюро «Алєксєєнко та Партнери» допоможуть перевірити, чи дотримався роботодавець вимог законодавства, оцінять перспективи судового спору та, за необхідності, забезпечать захист ваших прав.

Інші підстави, передбачені статтею 36 КЗпП України

Крім найбільш поширених випадків, стаття 36 КЗпП України передбачає й інші підстави припинення трудового договору. Серед них:

• переведення працівника за його згодою до іншого роботодавця;

• відмова працівника від переведення в іншу місцевість разом із підприємством або від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці;

• набрання законної сили вироком суду, якщо він унеможливлює подальше виконання роботи;

• підстави, передбачені контрактом;

• смерть працівника або роботодавця — фізичної особи, а також інші випадки, встановлені законодавством.

Порядок припинення трудового договору

Незалежно від того, з чиєї ініціативи припиняється трудовий договір — працівника, роботодавця чи за взаємною згодою сторін, роботодавець зобов'язаний дотриматися визначеної законом процедури. Порушення навіть одного з її етапів може стати підставою для оскарження звільнення в суді.

Саме тому важливо знати, які дії повинен виконати роботодавець у день припинення трудових відносин.

1) Видання наказу про припинення трудового договору:

Першим кроком є видання наказу (розпорядження) про припинення трудового договору. У ньому обов'язково зазначаються підстава звільнення, відповідна стаття Кодексу законів про працю України та дата припинення трудових відносин.

Наприклад, якщо працівник звільняється за власним бажанням, у наказі має бути зазначено, що трудовий договір припиняється відповідно до статті 38 КЗпП України. Якщо ж сторони досягли домовленості про припинення трудових відносин, підставою буде пункт 1 статті 36 КЗпП України.

2) Ознайомлення працівника з наказом:

Після видання наказу роботодавець повинен ознайомити працівника з його змістом. Як правило, працівник підтверджує це власним підписом.

Якщо працівник відмовляється підписувати наказ або з певних причин не може бути присутнім на роботі, роботодавець повинен належним чином зафіксувати ці обставини. Це дозволяє уникнути спорів щодо того, чи був працівник повідомлений про припинення трудових відносин.

3) Проведення остаточного розрахунку:

Одним із найважливіших обов'язків роботодавця є проведення повного розрахунку з працівником у день звільнення. Це передбачено статтею 116 КЗпП України.

Працівникові повинні бути виплачені всі належні йому кошти, зокрема:

• заробітна плата за фактично відпрацьований час;

• компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки;

• вихідна допомога, якщо її виплата передбачена законом;

• інші виплати, встановлені трудовим договором або законодавством.

Якщо працівник у день звільнення не працював, виплата здійснюється не пізніше наступного дня після того, як він звернувся з вимогою про проведення розрахунку.

Варто знати, що за затримку остаточного розрахунку роботодавець може нести відповідальність. У разі виникнення спору суд може зобов'язати його виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки відповідно до статті 117 КЗпП України.

4) Видача трудових документів у день звільнення:

У день припинення трудового договору роботодавець також повинен виконати всі обов'язки щодо оформлення документів працівника.

Залежно від конкретної ситуації працівникові мають бути надані:

• копія наказу про звільнення;

• належним чином оформлені відомості про трудову діяльність;

• інші документи, пов'язані з роботою, якщо працівник звернувся із відповідною вимогою.

Ненадання необхідних документів або затягування їх видачі може створити для працівника значні труднощі, наприклад під час працевлаштування на нове місце роботи чи оформлення соціальних виплат.

На що варто звернути увагу працівнику

Перш ніж залишити робоче місце, рекомендуємо переконатися, що:

• ви отримали копію наказу про звільнення;

• вам виплатили всі належні кошти;

• роботодавець належним чином оформив документи, пов'язані з припиненням трудових відносин;

• у документах правильно зазначена підстава звільнення.

Якщо хоча б одна з цих вимог не виконана, не варто залишати ситуацію без уваги. Дотримання встановленої законом процедури є обов'язком роботодавця, а не правом. 

Якщо роботодавець затримує остаточний розрахунок, відмовляється видавати документи або, на вашу думку, порушив порядок припинення трудового договору, рекомендуємо якомога швидше отримати юридичну консультацію. Юристи адвокатського бюро «Алєксєєнко та Партнери» допоможуть оцінити законність дій роботодавця, підготувати необхідні звернення та, за потреби, захистити ваші права в суді.

Що робити у разі незаконного звільнення

Незаконне звільнення — одна з найпоширеніших причин виникнення трудових спорів в Україні. Проте далеко не кожен працівник знає, що закон надає йому ефективні механізми захисту своїх прав. Якщо роботодавець звільнив вас без законних підстав або порушив встановлену процедуру, таке рішення можна оскаржити та вимагати поновлення порушених прав.

Як оскаржити незаконне звільнення

Якщо працівник вважає, що його звільнили з порушенням вимог законодавства, він має право звернутися до суду.

Найчастіше підставами для звернення є:

• відсутність законних підстав для звільнення;

• порушення процедури звільнення;

• недотримання гарантій, передбачених КЗпП України;

• звільнення під час періоду, коли закон забороняє припиняти трудові відносини (наприклад, в окремих випадках тимчасової непрацездатності чи відпустки);

• примушування працівника написати заяву про звільнення за власним бажанням.

Недостатньо лише видати наказ — необхідно підтвердити, що існувала передбачена законом підстава та була дотримана вся процедура, встановлена Кодексом законів про працю України. Якщо хоча б одна з цих умов порушена, суд може визнати звільнення незаконним.

Важливо пам'ятати, що для звернення до суду у трудових спорах закон встановлює спеціальні строки. Тому після отримання наказу про звільнення або трудової книжки (якщо вона ведеться) не варто зволікати зі зверненням за юридичною допомогою.

Які права має працівник у разі незаконного звільнення

Якщо суд встановить, що звільнення було незаконним, працівник може розраховувати не лише на скасування наказу роботодавця.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, суд має право:

• поновити працівника на попередній посаді;

• стягнути з роботодавця середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

• в окремих випадках — зобов'язати роботодавця внести зміни до кадрових документів.

Середній заробіток виплачується не як компенсація чи штраф, а як відшкодування доходу, який працівник втратив через незаконні дії роботодавця. Якщо розгляд справи триває тривалий час не з вини працівника, сума такої виплати може бути значною. Крім цього, за наявності відповідних підстав працівник може вимагати відшкодування моральної шкоди, якщо незаконне звільнення спричинило йому моральні страждання, погіршення репутації або інші негативні наслідки.

Саме тому після отримання наказу про звільнення варто зберегти всі документи, пов'язані з трудовими відносинами: накази, заяви, листування, посадову інструкцію, документи про застосування дисциплінарних стягнень (якщо вони були), а також інші докази, які можуть підтвердити порушення ваших прав.

Практика Верховного Суду

Постанова ВС від 31.08.2020 у справі № 359/5905/18. У разі досягнення домовленості між працівником і роботодавцем трудовий договір припиняється у строк, визначений сторонами.

Постанова ВС від 26.01.2022 у справі № 755/867/20. Верховний Суд зазначив, що днем звільнення є останній день роботи, а неправильне визначення цієї дати є неправильним застосуванням норм матеріального права та підставою для скасування судових рішень.

Постанова ВС від 07.09.2022 у справі № 753/7130/20. Якщо сторони погодили дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати заяву в односторонньому порядку.

Висновок

Припинення трудового договору — це поширена правова процедура, з якою протягом життя стикається майже кожен працівник. Однак незалежно від підстав звільнення чи іншого способу припинення трудових відносин, роботодавець зобов'язаний діяти виключно в межах закону та дотримуватися вимог Кодексу законів про працю України.

Для працівників головною рекомендацією є уважно ставитися до документів, які пропонує підписати роботодавець. Не варто погоджуватися на звільнення «за власним бажанням» або «за угодою сторін», якщо таке рішення приймається під тиском чи без повного розуміння його правових наслідків. Перед підписанням заяви або інших документів варто переконатися, що ви дійсно погоджуєтеся з умовами припинення трудових відносин.

Роботодавцям, своєю чергою, необхідно пам'ятати, що навіть за наявності законних підстав для звільнення недотримання процедури може стати підставою для скасування наказу про звільнення в судовому порядку. Саме тому всі кадрові документи повинні оформлюватися відповідно до вимог трудового законодавства, а кожне рішення щодо припинення трудового договору має бути належним чином обґрунтоване та підтверджене доказами.

Особливу увагу слід звернути на строки звернення до суду. Якщо працівник вважає своє звільнення незаконним, не варто відкладати вирішення питання. Чим швидше буде проведено правовий аналіз ситуації, тим більше шансів ефективно захистити свої права, поновитися на роботі та отримати компенсацію за час вимушеного прогулу.

Звернутися за правовою допомогою доцільно у випадках, коли:

• роботодавець пропонує написати заяву про звільнення всупереч волі працівника;

• звільнення відбулося без зрозумілих законних підстав;

• під час звільнення не було дотримано вимог КЗпП України;

• роботодавець не виплатив належні кошти у день звільнення;

• виник спір щодо законності наказу про звільнення або порядку припинення трудового договору.

Адвокатське бюро «Алєксєєнко та Партнери» надає комплексну правову допомогу у трудових спорах — від аналізу документів і правової консультації до представництва інтересів клієнта в суді. Наші юристи допоможуть оцінити законність звільнення, підготувати необхідні процесуальні документи, зібрати докази та забезпечити ефективний захист ваших прав.

Оновлено: 07.08.2026