Кримінальна відповідальність за ухилення від мобілізації у 2026 році

За роки повномасштабної війни правила військового обліку, оповіщення та призову під час мобілізації неодноразово змінювалися. У 2026 році діє система, у якій дані військовозобов’язаних ведуться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, а вручення повісток, їх надсилання поштою та фіксація відмови від отримання врегульовані окремим урядовим порядком. Водночас далеко не кожне порушення правил військового обліку або неявка до ТЦК та СП означає кримінальну відповідальність.

Закон розмежовує адміністративні правопорушення та кримінально каране ухилення від призову під час мобілізації. Для правильної кваліфікації мають значення статус особи, її обов’язки, належне оповіщення, конкретний вид повістки, наявність або відсутність законних підстав для відстрочки та фактичні дії військовозобов’язаного.

Адвокатське бюро «Алєксєєнко та Партнери» щодня стикається з такими справами. У цій статті розберемо, коли порушення може тягнути адміністративний штраф, за яких умов може виникнути кримінальна відповідальність за статтею 336 КК України, як документується відмова від отримання повістки та що враховують суди під час розгляду таких справ.

Де пролягає межа між багатотисячним штрафом та в’язницею?

Законодавство України розрізняє кілька послідовних етапів взаємодії військовозобов'язаного громадянина з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. На різних етапах можуть виникати різні юридичні наслідки. Порушення правил військового обліку, невиконання окремих вимог законодавства про мобілізацію чи неявка за викликом за певних обставин можуть становити адміністративне правопорушення. Натомість стаття 336 Кримінального кодексу України стосується саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також від призову резервістів в особливий період.

Тому немає універсального правила «не прийшов до ТЦК – отримав кримінальну справу». Для ст. 336 КК України необхідно встановити сукупність юридично значущих обставин та умисний характер ухилення від призову.

Адміністративна відповідальність: які ризики існують?

Адміністративна відповідальність може наставати, зокрема, за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію. Важливо розрізняти статтю 210 КУпАП, яка стосується правил військового обліку, та статтю 210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону та мобілізацію.

За статтею 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тягне для громадян штраф від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17 000 до 25 500 гривень. Для посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань санкція становить від 2000 до 3500 неоподатковуваних мінімумів – від 34 000 до 59 500 гривень.

Однак штраф не виникає «автоматично» лише через сам факт неявки або невиконання певної дії. Для притягнення до адміністративної відповідальності має бути встановлено конкретне порушення та дотримано процедуру його фіксації й розгляду. Значення також можуть мати обставини, за яких особа не виконала відповідний обов’язок, і наявність передбачених законом поважних причин.

Так само некоректно стверджувати, що за кожну окрему дію обов’язково буде накладений новий штраф. Кожен епізод потребує окремої правової оцінки з урахуванням складу правопорушення, строків притягнення до відповідальності та процедури розгляду справи.

Процедура фіксації порушення: як саме документується ваша відмова

Відсутність підпису військовозобов’язаного сама по собі не означає, що оповіщення неможливо підтвердити. Порядок проведення призову під час мобілізації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560, передбачає кілька способів належного підтвердження оповіщення.

При особистому врученні таким підтвердженням може бути підпис особи, відеозапис вручення чи ознайомлення зі змістом повістки, а також відеозапис доведення акта про відмову від її отримання. При надсиланні поштою враховуються відомості поштового оператора про вручення, відмову від отримання або, у передбачених порядком випадках, відсутність особи за відповідною адресою.

Якщо резервіст або військовозобов’язаний відмовляється отримати повістку, уповноважений представник складає акт відмови. Його підписують не менш як два члени групи оповіщення, після чого зміст акта оголошують громадянину. Акт реєструється у відповідному районному або міському ТЦК та СП і може бути використаний для вирішення питання про адміністративну відповідальність.

Порядок №560 також передбачає випадки адміністративного затримання та доставлення особи до ТЦК та СП поліцейським, який входить до складу групи оповіщення. Однак таке затримання здійснюється не довільно, а відповідно до передбачених КУпАП підстав і процедури.

Кримінальна відповідальність: коли застосовується стаття 336 КК України

Центральною кримінально-правовою нормою у справах про ухилення від мобілізації є стаття 336 Кримінального кодексу України.

Вона передбачає відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також від призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Санкція статті – позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.

Стаття 336 визначає межі основного покарання за склад злочину, але питання винуватості, конкретного строку покарання та можливості застосування інших положень Кримінального кодексу вирішує суд у кожному провадженні окремо.

Хто може відповідати за статтею 336 КК України

У 2026 році Верховний Суд окремо звернув увагу на спеціального суб’єкта цього кримінального правопорушення. Статтю 336 КК України може порушити особа, яка має статус військовозобов’язаного або резервіста та перебуває на військовому обліку.

Отже, під час оцінки кримінальної справи необхідно перевірити не лише сам факт неявки. Важливими є правовий статус людини, її перебування на військовому обліку, наявність обов’язку бути призваною, належність проведеної процедури оповіщення та інші обставини, що підтверджують або спростовують умисне ухилення від призову.

Чи кожна неявка означає ухилення від мобілізації

Ні. Неявка та кримінально каране ухилення – не тотожні поняття. Стаття 336 КК України передбачає саме умисне ухилення від призову. Тому слідству та суду необхідно оцінити фактичні дії особи та докази, а не зробити висновок лише на підставі одного факту відсутності.

Значення можуть мати, наприклад, документи про стан здоров’я, перебування на стаціонарному лікуванні, обставини надзвичайного характеру, наявність законної відстрочки, документи про належне повідомлення державних органів або інші матеріали. При цьому поважність конкретної причини визначається не суб’єктивним переконанням особи, а законодавством та доказами.

Якщо причина неявки об’єктивно існувала, її бажано належним чином документально підтвердити. Медичні довідки, документи лікувального закладу, повідомлення до ТЦК та СП та інші матеріали можуть мати значення для правової оцінки подій.

Відстрочка, ВЛК та кримінальна відповідальність

Окремо потрібно розрізняти ухилення від мобілізації та реалізацію законного права на відстрочку. Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає категорії військовозобов’язаних, які мають право на відстрочку від призову. У 2026 році порядок її оформлення продовжує регулюватися постановою КМУ №560 із внесеними до неї змінами.

У липні 2026 року уряд, зокрема, уточнив процедуру оформлення та переоформлення відстрочки. Тому наявність фактичної життєвої обставини ще не завжди означає, що питання відстрочки оформлене належним чином: потрібно перевіряти конкретну підставу та чинний порядок її підтвердження.

Так само результати військово-лікарської комісії можуть мати принципове значення для питання призову. Однак незгода з висновком ВЛК сама по собі не означає, що людина може просто ігнорувати подальші вимоги. Якщо особа вважає рішення ВЛК неправильним, його необхідно оскаржувати в передбаченому законом порядку.

Судова практика за статтею 336 КК України у 2026 році

Судову практику не варто описувати формулою «Верховний Суд більше не дозволяє умовні строки». Закон не встановлює такого абсолютного правила. Суд оцінює кожну кримінальну справу індивідуально, а застосування статей Загальної частини КК України залежить від установлених обставин та правових підстав.

В іншій справі, розглянутій у травні 2026 року, Верховний Суд зазначив, що право на релігійні або інші переконання не створює безумовного права відмовитися від призову під час мобілізації. За встановлених у справі обставин така відмова була кваліфікована за ст. 336 КК України.

Тому для правового матеріалу коректніше говорити не про «гарантоване реальне ув’язнення», а про те, що санкція статті 336 становить від трьох до п’яти років позбавлення волі, а конкретне рішення суду залежить від обставин та застосовних норм кримінального закону.

Чому ігнорування проблеми може ускладнити захист

Якщо військовозобов’язаний не прибув за викликом через об’єктивні причини, сам факт мовчання не доводить автоматично умисел на ухилення. Однак відсутність документів і своєчасного повідомлення може ускладнити подальше підтвердження причин неявки.

Тому якщо людина не могла виконати вимогу через хворобу, лікування або інші обставини, які можуть мати юридичне значення, варто зберігати документи та діяти відповідно до встановленої процедури. Це дозволяє надалі підтвердити реальний перебіг подій, якщо виникне адміністративне або кримінальне провадження.

Якщо особа вже отримала повідомлення про адміністративне провадження, виклик слідчого, підозру або інший процесуальний документ, не варто будувати позицію на припущенні, що справа припиниться сама. Необхідно з’ясувати, яке саме порушення їй інкримінують, які докази зібрані та чи була дотримана процедура.

Які докази мають значення у справах про ухилення від мобілізації

У кримінальному провадженні значення має не один окремий документ, а сукупність доказів. Залежно від ситуації можуть аналізуватися дані військового обліку, документи ТЦК та СП, матеріали оповіщення, відеозаписи, акти відмови, документи ВЛК, інформація щодо відстрочки, пояснення особи та інші матеріали.

Для сторони захисту важливо перевірити, чи підтверджують матеріали справи всі елементи складу кримінального правопорушення. Зокрема, чи належить особа до спеціального суб’єкта ст. 336 КК України, чи був у неї юридичний обов’язок діяти саме так, як стверджує сторона обвинувачення, та якими доказами підтверджується умисел на ухилення.

Окремо перевіряються процедура оповіщення та зміст документів. Постанова №560 визначає способи підтвердження вручення повістки або відмови від її отримання, тому в конкретній справі важливо співвіднести матеріали провадження з вимогами цього порядку.

Кримінальна відповідальність і адміністративний штраф – не одне й те саме

Сплата адміністративного штрафу не означає автоматичного звільнення від будь-якої можливої кримінальної відповідальності за інші дії. Водночас сам факт адміністративного правопорушення також не означає, що особа автоматично вчинила злочин за ст. 336 КК України.

Наприклад, порушення правил військового обліку та умисне ухилення від призову – юридично різні діяння. Для кожного існують власні ознаки та процедура притягнення до відповідальності. Саме тому в конкретній справі необхідно встановити, за яку саме дію особу притягують до відповідальності.

Коли варто звернутися до адвоката

Юридична консультація особливо доцільна, якщо виникла суперечка щодо належності оповіщення, військово-облікових даних, відстрочки, висновку ВЛК, адміністративного штрафу або якщо правоохоронні органи вже перевіряють можливі ознаки ст. 336 КК України.

Адвокатське бюро «Алєксєєнко та Партнери» надає правову допомогу у справах, пов’язаних із мобілізацією, військовим обліком та кримінальними провадженнями. Юрист може проаналізувати документи, перевірити дотримання процедури, оцінити правову кваліфікацію.

Детальнішу інформацію про правову допомогу можна знайти на сторінці::

Адвокат по мобілізації: професійна правова допомога та захист.

Кримінальна відповідальність за ухилення від мобілізації у 2026 році передбачена статтею 336 КК України. Санкція норми – позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років, але вона застосовується не за будь-яку неявку до ТЦК та СП, а за встановлене й доведене ухилення від призову за наявності всіх необхідних ознак складу кримінального правопорушення.

Порушення правил військового обліку або окремих вимог законодавства про мобілізацію можуть тягнути адміністративну відповідальність. В особливий період штраф за ст. 210-1 КУпАП для громадян становить від 17 000 до 25 500 гривень, але й тут відповідальність повинна ґрунтуватися на конкретному встановленому порушенні та належній процедурі.

Відмова отримати повістку також не робить її юридично «неіснуючою»: порядок №560 передбачає складання акта, його реєстрацію та інші способи підтвердження оповіщення. Водночас кожна конкретна справа потребує перевірки документів, статусу особи, процедури оповіщення, наявності відстрочки, результатів ВЛК та доказів умислу.

Саме тому в справах про ухилення від мобілізації небезпечно виходити з формул на кшталт «не підписав – відповідальності немає» або «не прийшов – автоматично отримаєш три роки». Обидва твердження не відображають реального механізму чинного законодавства.

Оновлено: 12.09.2026